Сценарій святкування Дня Незалежності України

Сценарій святкування Дня Незалежності України

Опубликовано admin 15 Март 2009

Диктор:

Ти чуєш, як шумить Дніпро,

Як лине пісня солов»їна?

То все на щастя, на добро,

То наша рідна Україна.

Не згасла проведена зоря,

Не впала правда на коліна.

У кожній думі Кобзаря

Живе могутня Україна.

В боях щербили ми шаблі

І воскресали на руїнах.

По всій землі, святій землі

Гриміла славна Україна.

І слава Хортиці гучна,

І Берестечка кров невинна –

То все вона, для всіх одна,

То наша вільна Україна.

Тут все твоє — степи, гаї,

У небі туга журавлина.

Нехай повік в душі твоїй

Не згасне наша Україна.

І ведуча:

Україна… Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних поетичних слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до краю, де народилися й живуть!

2 ведуча:

У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате й славне минуле. Вона виплекала Запорізьку Січ, славетну Києво-Могилянську Академію. Україна виколисала велетнів сили і духу — таких як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський… Цей перелік, можна продовжити й іменами наших сучасників, які примножують славу нашої Батьківщини. І сьогодні ми святкуємо річницю проголошення незалежності нашої держави.

Дівчинка:

Україно! Мій духмяний дивосвіт

Голубінь над чистим золотом волосся

Через терни йшла до волі стільки літ,

І настав тай світлий день коли

Разом :

Збулося!

Хлопчик :

Все що мріялось нами

сповнилось, настало

«Ще не вмерла Україна»

Гордо прозвучало!

(Звучить Гімн України).

Виходять дівчинка і хлопчик з хлібом.

Дівчинка:

Хліб — сіль на рушнику несу.

Любов несу всесвітню.

Люблю людей я над усе,

Як люблять землю рідну.

Прийміть цей хліб,

Як символ достатку і життя.

Хлопчик:

Даруєм хліб на рушнику -

І ніби між серцями сонце сходить,

Таке ясне, неначе згода

Між двох людей і між народів.

Дівчинка :

Даруєм хліб на рушнику

На доброту і на взаємність,

І відстані найдальші меншають,

І радісніше жити на віку.

Хлопчик:

Допоки хліб — допоки світ,

З ним щастя і великі справи.

Подоба в нього від землі,

А суть — од правди.

(Заходить українець і українка).

Українка:

Любіть Україну як сонце любіть,

Як вітер і трави і води.

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Українець:

Яка ж вона довга в століття, у цілі віки,

Година негоди, що люд український гнітила

Із сивої пам’яті сміло ідуть козаки,

А шаблі мов блискавка, сині жупани мов крила.

Козак:

До звука звук, струна струні одвітна

А всі — одвітні серцю Кобзаря

А вже козацьке військо маком квітне,

І спалахнула Хортиці зоря

Ці звуки, звуки золото тривожні,

Закличний марш: агей козацтво в путь.

І як струна, душа правдива кожна,

З глибин історії, вони ідуть. ідуть.

Гей долиною, гей широкою козаки ідуть.

(Виконується пісня «ОЙ на горі та й женці йдуть»).

Українець:

Пам’ятаймо, чиї ми сини,

Коци будні на серці чи свято,

Знову бачиться з давнини

Україна зажурена мати.

І зруйнована бачить січ,

Де мій пращур лежить серед поля,

А йому похилилась до віч,

Україна немов Тополя,

(З’являється у жалобі Мати-Україна).

Україна:

Сину, сину… А Він мовчить…

Сину, сину, скажи що не будь…

Жовте листя на вітах тремтить,

І летять журавлі у небо.

Українка:

Затуляли чужинці в обіймах наш рот,

І перевертні кривдили зраджену мову,

Вилив душу в пісні український народ,

І живе мій народ у співучому слові,

(Виконується українська народна пісня.

Українець:

Ми Українці від Тараса,

Мазепи й Сковороди…

Було сліз більше, ніж води.

Нас голодом не раз морили,

І в очі населяли страх.

Ой наші мовчазні могили

Куди не глянь — по всіх світах….

1 ведуча:

Соловки, Сибіри, Магадани….

Вороги народу де ваш лік?

На душі на думці — скрізь кайдани

Тридцять сьомий розпроклятий рік.

2 ведуча:

Так мало непогорблених прямих,

Окрилених високою метою.

І хто нас визволить од нас самих,

Від страху перед правдою святою?

Диктор:

Народе мій, до тебе я ще верну,

Як в смерті обернуся до життя.

Своїм стражденним і незлим обличчям

Я син, тобі доземно уклонюсь.

1 ведуча:

Між лавок і фальшивих од,

Між порнографії і страху

Він виросте — новий народ

Що за Вкраїною на плаху.

Він буде добре знати шлях…

Яким ішла його Вкраїна:

Де був капкан, де злоби цвях,

А де насилля і руїна.

Він гляне — Богом із висот — Навпіл.

Сурово й пильно гляне,

Мій гордий праведний нарад,

Який зненавидить кайдани.

Який над все поставить честь

Свою і славу України…

(Лунає пісня «Ой у лузі червона калина»). Виходять 3 українці:

І-й

Вставай Україно! Вставай!

Виходь на дорогу свободи

Де грає широкий Дунай,

Де ждуть європейські народи.

2-й

Вставай, Україно! Вставай!

Єднай Чорне Море й Карпати

І свій переболений край

Не дай ворогам розламати!

3-й:

Ми народ, що вийшли із народа,

Клянемось в благословенну мить

Всі свої тисячолітні болі,

В славу України перелить.

1 ведуча:

Це Мій народ. Спогорда не дивись.

Ще руки в нього з праці вузлуваті,

Душа ж його пречиста, яко свято,

А в серці дума й пісня обнялись.

2 ведуча:

Під синім небом України

Зазолотилися жита

У чуйнім серці воєдино

З’єдналась палітра та.

Бо ще дано нам споконвіку -

Душею, що не любить крику

Єднати землю й небеса.

Українець:

Дай нам, Боже, сили і снаги,

Щоб цвіли Дніпровські береги,

Щоб жили гуртом, не поодинці

На землі щасливі українці

2 ведуча:

Я на рідній мові друзям щастя зичу

Хай добро хлібину кожному несе.

У гостинну хату щиро всіх покличу

І вони, я певен, зрозуміють все.

І вони, я певен зрозуміють слово,

Де вкраїнська мова пахне барвінково,

Де вкраїнська пісня розправля крило.

1 ведуча :

Рідне слово моє — в нім озвуться віки,

Рідне слово моє – і крізь хмари сія.

Словом вишию день — простелю рушника,

А на тих рушниках — Україна моя.

(Звучить пісня «Роде наш красний»).

Джерело: Острів знань