Гумореска-байка Павла Глазового "Найкраща мова"

 

 

Гумореска-байка Павла Глазового "Найкраща мова" сьогодні звучить доволі актуально і сучасно.
Виконує Андрій Шевченко

Павло Глазовий

Найкраща мова

У природі має місце
Мішанина всяка.
Подружились на подвір'ї
Кіт і злий собака.
Кіт хвалився-вихвалявся:
-Більш не буду нявкать.
Щоб довір'я заслужити,
Буду тільки гавкать.
А коти і кошенята
Занявчали хором:
Рідну мову забувати?
Як тобі не сором?
Це почувши, розлютився,
Розізлився псище
І загнав котяче плем'я на брудне горище:
-Ах, ви ж - кляті паразити!
Я вас наскрізь бачу!
Вам собача не годиться?
Вам давай котячу?
Тож, давайте поміркуєм,
В кого мова краща.
Чи не в того, хто страшніший,
В кого більша паща?

(зі збірки творів "Байкографія")

Сценарій святкування Дня Незалежності України

Сценарій святкування Дня Незалежності України

Опубликовано admin 15 Март 2009

Диктор:

Ти чуєш, як шумить Дніпро,

Як лине пісня солов»їна?

То все на щастя, на добро,

То наша рідна Україна.

Не згасла проведена зоря,

Не впала правда на коліна.

У кожній думі Кобзаря

Живе могутня Україна.

В боях щербили ми шаблі

І воскресали на руїнах.

По всій землі, святій землі

Гриміла славна Україна.

І слава Хортиці гучна,

І Берестечка кров невинна –

То все вона, для всіх одна,

То наша вільна Україна.

Тут все твоє — степи, гаї,

У небі туга журавлина.

Нехай повік в душі твоїй

Не згасне наша Україна.

І ведуча:

Україна… Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних поетичних слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до краю, де народилися й живуть!

2 ведуча:

У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате й славне минуле. Вона виплекала Запорізьку Січ, славетну Києво-Могилянську Академію. Україна виколисала велетнів сили і духу — таких як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський… Цей перелік, можна продовжити й іменами наших сучасників, які примножують славу нашої Батьківщини. І сьогодні ми святкуємо річницю проголошення незалежності нашої держави.

Дівчинка:

Україно! Мій духмяний дивосвіт

Голубінь над чистим золотом волосся

Через терни йшла до волі стільки літ,

І настав тай світлий день коли

Разом :

Збулося!

Хлопчик :

Все що мріялось нами

сповнилось, настало

«Ще не вмерла Україна»

Гордо прозвучало!

(Звучить Гімн України).

Виходять дівчинка і хлопчик з хлібом.

Дівчинка:

Хліб — сіль на рушнику несу.

Любов несу всесвітню.

Люблю людей я над усе,

Як люблять землю рідну.

Прийміть цей хліб,

Як символ достатку і життя.

Хлопчик:

Даруєм хліб на рушнику -

І ніби між серцями сонце сходить,

Таке ясне, неначе згода

Між двох людей і між народів.

Дівчинка :

Даруєм хліб на рушнику

На доброту і на взаємність,

І відстані найдальші меншають,

І радісніше жити на віку.

Хлопчик:

Допоки хліб — допоки світ,

З ним щастя і великі справи.

Подоба в нього від землі,

А суть — од правди.

(Заходить українець і українка).

Українка:

Любіть Україну як сонце любіть,

Як вітер і трави і води.

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Українець:

Яка ж вона довга в століття, у цілі віки,

Година негоди, що люд український гнітила

Із сивої пам’яті сміло ідуть козаки,

А шаблі мов блискавка, сині жупани мов крила.

Козак:

До звука звук, струна струні одвітна

А всі — одвітні серцю Кобзаря

А вже козацьке військо маком квітне,

І спалахнула Хортиці зоря

Ці звуки, звуки золото тривожні,

Закличний марш: агей козацтво в путь.

І як струна, душа правдива кожна,

З глибин історії, вони ідуть. ідуть.

Гей долиною, гей широкою козаки ідуть.

(Виконується пісня «ОЙ на горі та й женці йдуть»).

Українець:

Пам’ятаймо, чиї ми сини,

Коци будні на серці чи свято,

Знову бачиться з давнини

Україна зажурена мати.

І зруйнована бачить січ,

Де мій пращур лежить серед поля,

А йому похилилась до віч,

Україна немов Тополя,

(З’являється у жалобі Мати-Україна).

Україна:

Сину, сину… А Він мовчить…

Сину, сину, скажи що не будь…

Жовте листя на вітах тремтить,

І летять журавлі у небо.

Українка:

Затуляли чужинці в обіймах наш рот,

І перевертні кривдили зраджену мову,

Вилив душу в пісні український народ,

І живе мій народ у співучому слові,

(Виконується українська народна пісня.

Українець:

Ми Українці від Тараса,

Мазепи й Сковороди…

Було сліз більше, ніж води.

Нас голодом не раз морили,

І в очі населяли страх.

Ой наші мовчазні могили

Куди не глянь — по всіх світах….

1 ведуча:

Соловки, Сибіри, Магадани….

Вороги народу де ваш лік?

На душі на думці — скрізь кайдани

Тридцять сьомий розпроклятий рік.

2 ведуча:

Так мало непогорблених прямих,

Окрилених високою метою.

І хто нас визволить од нас самих,

Від страху перед правдою святою?

Диктор:

Народе мій, до тебе я ще верну,

Як в смерті обернуся до життя.

Своїм стражденним і незлим обличчям

Я син, тобі доземно уклонюсь.

1 ведуча:

Між лавок і фальшивих од,

Між порнографії і страху

Він виросте — новий народ

Що за Вкраїною на плаху.

Він буде добре знати шлях…

Яким ішла його Вкраїна:

Де був капкан, де злоби цвях,

А де насилля і руїна.

Він гляне — Богом із висот — Навпіл.

Сурово й пильно гляне,

Мій гордий праведний нарад,

Який зненавидить кайдани.

Який над все поставить честь

Свою і славу України…

(Лунає пісня «Ой у лузі червона калина»). Виходять 3 українці:

І-й

Вставай Україно! Вставай!

Виходь на дорогу свободи

Де грає широкий Дунай,

Де ждуть європейські народи.

2-й

Вставай, Україно! Вставай!

Єднай Чорне Море й Карпати

І свій переболений край

Не дай ворогам розламати!

3-й:

Ми народ, що вийшли із народа,

Клянемось в благословенну мить

Всі свої тисячолітні болі,

В славу України перелить.

1 ведуча:

Це Мій народ. Спогорда не дивись.

Ще руки в нього з праці вузлуваті,

Душа ж його пречиста, яко свято,

А в серці дума й пісня обнялись.

2 ведуча:

Під синім небом України

Зазолотилися жита

У чуйнім серці воєдино

З’єдналась палітра та.

Бо ще дано нам споконвіку -

Душею, що не любить крику

Єднати землю й небеса.

Українець:

Дай нам, Боже, сили і снаги,

Щоб цвіли Дніпровські береги,

Щоб жили гуртом, не поодинці

На землі щасливі українці

2 ведуча:

Я на рідній мові друзям щастя зичу

Хай добро хлібину кожному несе.

У гостинну хату щиро всіх покличу

І вони, я певен, зрозуміють все.

І вони, я певен зрозуміють слово,

Де вкраїнська мова пахне барвінково,

Де вкраїнська пісня розправля крило.

1 ведуча :

Рідне слово моє — в нім озвуться віки,

Рідне слово моє – і крізь хмари сія.

Словом вишию день — простелю рушника,

А на тих рушниках — Україна моя.

(Звучить пісня «Роде наш красний»).

Джерело: Острів знань

Вірші до Дня Незалежності України

Вірші до Дня Незалежності України

Незалежна і Єдина

Автор: Наталія Козленко

Що то, діти за країна –

Неба синього блакить,

На ланах у серпні жито

Стиглим золотом блищить?

У якій, скажіть, країні

Клімат лагідний, м’який?

Бог відводить буревії,

Негаразди всіх стихій?

Люди мудрі, працьовиті

У країні тій живуть.

На чуже не зазіхають

І свого не віддадуть.

У якій іще країні

Так земля родить охоча?

Наче пісня солов’їна –

Мова ніжна і співоча?

Гори є і полонини,

Є моря, річки, ліси…

Загалом, то є країна

Невимовної краси!

Гордо, голосно, дитино,

Ти назви ім’я країни,

У якій, хвалити Бога,

Народився і живеш.

Їй дочкою є чи сином

І, коли ти підростеш,

Будеш їй творити славу,

Розбудовувать державу.

Отже, зветься ця країна,

Незалежна і єдина –

Наша ненька – Україна!

—-

Вірші про Україну

Автор: Юля Турчина

***

Дивися, безкрайнєє, синєє небо,

Стоїть над землею, неначе шатро.

Воно посилає любов нескінченну

І щиро дарує надію й добро.

У цьому шатрі килими золотаві –

Із соняхів, жита, пшениці, вівса.

А десь майоріють, як крапельки неба,

Волошки блакитні. Яка ж то краса!

Тут мешкають люди привітні та чесні,

Хліб–сіллю гостей зустрічають вони.

Земля наша щедра, родюча, багата –

Усіх нагодують безмежні лани.

Хай знає весь світ про казкову країну,

Де синєє небо та жовті поля.

Хай квітне щаслива моя Україна!

Найкраща, безцінна, любима земля.

***

Якось каже мати сину:

- Я молюсь за Україну,

Щоб народ щасливим був,

Про негоди позабув,

Із домівок, хат усіх,

Хай луна дитячий сміх,

Хай шанують стариків,

Скрізь звучить веселий спів,

Хай обходить всіх ненастя,

Серце хай тремтить від щастя!

І я вірю, Матір Божа

Україні допоможе!

***

Фарби дасть мені матуся,

Малювати я навчуся.

Намалюю рідний край –

Дім в селі, ставок і гай,

Синє небо, жовте сонце

Загляда до нас в віконце,

Чорнобривці тут на гряді,

Полуниці в палісаді,

І хліба вже чималі,

В небі линуть журавлі.

Тут і гори, і долини,

Тут річки, моря, рівнини,

Тут тварини і птахи,

Ось струмок сховавсь у мхи.

Мати в аркуш подивилась,

Посмішка в очах з’явилась.

І сказала мати сину:

- Як люблю я Україну!

Ця країна чарівна

І єдина в нас вона.

***

Який цікавий світ навколо,

Ти, друже, тільки придивись!

На небі сонця жовте коло,

А поруч з домом – сад і школа,

Живи, дорослішай і вчись!

Дивись на квіти, на дерева,

Вивчай птахів, комах, тварин,

Ти станеш кращим і, напевно,

В життя підеш сміливо й певно,

Та пам’ятай, ти не один!

З тобою вся твоя родина:

Батьки, бабусі та діди,

З тобою друзі, Батьківщина,

Тож, уперед, мій друже, йди!

Джерело: http://www.abetka-logopedka.org/

—————————————

Молитва за рідну мову

Автор: Юрко Шкрумеляк

Боже, Отче милостивий,

Ти нам дав ту мову красну,

Поміж мовами найкращу,

Нашу рідну, нашу власну.

Тою мовою співала

Нам, маленьким, наша мати,

Тою мовою навчала

Тебе, Боже, прославляти.

Тою мовою ми можем

Величатись перед світом,

Бо між мовами ця мова —

Мов троянда поміж цвітом.

Хоч би й хто напастував нас,

Хоч би й хто посмів грозити, —

Дай нам силу, дай відвагу

Рідну мову боронити.

Поможи, Небес Владико,

Хай буде по Твоїй волі,

Щоб та мова гомоніла

Вільно: в хаті, церкві, в школі.

Дай діждати пошанівку

Рідного святого слова,

Щоб цвіла на славу Божу

Наша українська мова!

ДЕ УКРАЇНА?

Автор: Юрко Шкрумеляк

Україна в давній славі,

В козацьких пригодах,

На заквітчаних левадах,

В рідних синіх водах.

Україна в тих долинах

І високих горах,

На степах буйних, широких

У гаях, у борах.

Україна в білих селах,

У густих садочках,

У хрещатому барвінку,

У синіх квіточках.

Україна на яворах

Пташкою співає;

На стрілецькії могили

Голову схиляє.

Україна в чорноземі,

Що родить пшеницю, —

В глибинах, що дають нафту

І сіль-сировицю.

Україна в рідній мові

І в пісні прекрасній, —

Україна в рідній школі,

В майбутності ясній.

Україна в чистих хатах,

І в сільській церковці, —

У дитячому серденьку,

В розумній головці,

Україна в ясних зорях,

В сонці, що над нами, —

І в очах добрячих, ясних

Рідненької мами.

Я дитина українська!

Автор: Юрко Шкрумеляк

 

Я дитина українська,

Вкраїнського роду,

Українці — то є назва

Славного народу.

Україна — то край славний,

Аж по Чорне море,

Україна — то лан пишний,

І степи, і гори.

І як мені України

Щиро не кохати?

Мене ненька по-вкраїнськи

Вчила розмовляти.

І як мені України

Щиро не любити?

Мене вчили по-вкраїнськи

Господа молити.

За свій рідний край і нарід

Я Господа молю:

Зішли, Боже, Україні

І щастя, і долю!

http://storinka-m.kiev.ua/

———————————————————————————

Автор: Soni

Все буде добре, я це знаю,

не у ві сні, а на яву.

Одне бажання лише маю,

кохати хочу і люблю.

Весь світ тримається коханням

і без кохання ми ніщо.

Нехай ми вибухнем бажанням

і всі пізнаєм, що Воно.

Не буде в світі місця війнам,

не буде зла і ворогів.

Весь світ заллємо ми любов`ю,

весь світ купатиметься в ній.

Як в чистих водах, світлім Сонці

в любові, щасті і добрі.

Ми УКРАЇНЦІ у своїй сторонці

і щастя буде на Землі !

                Джерело: Долина — Форум міста

Вірші про Україну

(З різних джерел, автори невідомі, якщо Ви знаєте авторів,

то ми з задоволенням їх назвемо)

Святковий день — двадцять четверте серпня,

Так хочеться усмішок і пісень.

Віднині Україна незалежна.

Запам’ятайте, люди, світлий день!

Здійснилась давня заповітна мрія,

Бажання і надія поколінь.

Це почуття свободи серце гріє

І піднімає думи височінь.

Давайте ж станемо пліч-о-пліч всі народи,

Щоб славу України відродить.

Щоб дружно жити, в радості і згоді,

Ми України сестри і брати

—-

Моя пісенна країна

Зоветься в світі Україна.

Пісні її до серця линуть

Стрімким джерелом, небом синім,

і у веселім дружнім крузі

Пісні співають добрі друзі.

—-

Дуже велика країна моя

Є в ній озера, річки, моря.

Гори високі, степи та ліси -

Стільки багатства, і стільки краси.

—-

У кожнім роді — незборима міць,

А купно всі ми — моноліт держави.

Ми не загинемо в борні,

Бо нині всі за волю встали.

——

На український древній рід

Такі державні заложив основи,

Що скільки буде існувати світ,

Нас не здолають у житті ніколи.

——

Ми різні з материнської колиски,

Та всі ми діти щирої землі.

В родині вільній всі ми — українці

Ми України доньки і сини

Благословенна у віках земля

З хлібами щедрими під небом синім.

Велично й впевнено зійшла зоря

Нової України!

Вона в моїй душі, в серцях людей,

У радощах та у скрутну годину.

Ім’я її прекрасне і святе —

Повіримо в Україну!

Вона добро несе в новітній світ,

Довічну віру й пісню солов’їну.

Тож пам’ятаймо пращурів завіт —

Любити Україну!

Правічна і нескорена земля

Хлібами сходить у прийдешню днину.

Допоки світить праведна зоря -

Шануймо Україну!

Тематичне вітання до Дня Незалежності України

(Можна розділити на дві частини та виконати на початку та наприкінці святкової програми)

1 частина

Звучать фанфари. На сцені маленька дівчинка виконує пісню «Україна моя».

Виходять діти — читають вірші:

Україно моя співуча,

Ніжна нене, колиска добра!

Я люблю твої древнії кручі,

Буйну зелень на схилах Дніпра.

Ти одвічна — у пісні, у слові,

В думах сивого кобзаря,

Україно моя казкова,

Наше серце для тебе співа.

Живи, Україно! Живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!

Співай, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

2 частина

Читці:

Що то, діти за країна –

Неба синього блакить,

На ланах у серпні жито

Стиглим золотом блищить?

У якій, скажіть, країні

Клімат лагідний, м’який?

Бог відводить буревії,

Негаразди всіх стихій?

Люди мудрі, працьовиті

У країні тій живуть.

На чуже не зазіхають

І свого не віддадуть.

У якій іще країні

Так земля родить охоча?

Наче пісня солов’їна –

Мова ніжна і співоча?

Гори є і полонини,

Є моря, річки, ліси…

Загалом, то є країна

Невимовної краси!

Гордо, голосно, дитино,

Ти назви ім’я країни,

У якій, хвалити Бога,

Народився і живеш.

Їй дочкою є чи сином

І, коли ти підростеш,

Будеш їй творити славу,

Розбудовувать державу.

Отже, зветься ця країна,

Незалежна і єдина –

Наша ненька – Україна!

(Автор вірша Наталія Козленко)

До дітей виходить соліст або група. Виконується пісня про Україну

На останньому куплеті на сцену виходять діти-учасники концертної програми . Вони тримають у руках жовті та сині повітряні кульки, співають приспів разом із солістом.

У фіналі пісні діти відпускають кульки у небо.

Сценарій до Дня незалежності України: «Уклін тобі, рідная мамо!»

Сценарій до Дня незалежності України

«Уклін тобі, рідная мамо !»

Звучить мелодія пісні «Україна» Тараса Петриненка або інша урочистого звучання, потім мелодія стишується, виходять ведучі — три дівчини.

Вед. 1:

Уже зоря нової ери сяє

І таємничо манить і зове!

Старе так важко відмирає

Та в муках родиться нове!

Ще розумом збагнуть не в змозі -

Душею вже рвемось в політ,

Вже стоїмо реально на порозі -

Дверей відкритих в Новий світ !

Вед. 2:

Так! Так! Людство стоїть на порозі формування нової раси, нової цивілізації. Народжується новий світ-здоровий, чистий, життєрадісний, справедливий. » Кінець світу» настане лише для тих, хто не здатний очиститися й трансформуватися для нового життя. А нові люди вже присутні серед нас, їх ще мало, але з кожним днем їх ставатиме більше, вони шукатимуть таких самих нових людей. Чисте прагнутиме до чистого

Вед. 3:

І сьогодні, коли ми відзначаємо 12 роковини незалежності нашої держави, маємо усвідомити, що в Україні вже відбувається добір нової раси. Криза в Україні лише прискорює цей процес. Вона так нас «притиснула до стіни» , що просто не лишила нам інших варіантів порятунку. Наше завдання полегшити муки народження нової цивілізації, сприяти переходу на вищий еволюційний рівень не лише України, а й всього світу, адже центр світових перетворень поступово зміщується в Україну.

Вед. 3:

Україно! Ти моя молитва,

Ти моя розпука вікова…

Громотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права!

( В.Симоненко)

Вед. 2:

Якщо хоч один відсоток українців напружить свою уяву, докладе певних вольових зусиль — швидкі радикальні зміни неминучі!

Вед. 3:

Оновлені люди, що позбавляться своїх гріховних схильностей, покращуватимуть себе не лише фізично, але й — і це головне — духовно, — саме вони матимуть найбільше шансів вижити в катаклізмах, що розгортаються на наших очах, забезпечити майбутнє своїх дітей!

Вед. 3:

І хай допоможе нам Всевишній у цій великій праці! Оберігати цей даний нам Богом світ, рідну нашу благодатну землю, поспішати робити добрі справи, любити людей і Бога!

(здалеку доносяться дзвони урочисті, святкові, які переходять у козацький марш)

Читець:

Слухайте, слухайте, слухайте люди!

Хтось зворушив там тривогу -

То Україна кров’ю обмита,

То Україна слізьми полита

Йде на всесвітню дорогу!

Слухайте, слухайте, слухайте, люди!

Дзвонить десь дзвін без упину -

То задзвонила воля здобута,

То Україна скинула пута,

То на свободі родина!

(ведучі махають вітально руками, по закінченні вірша » Марш Запорожців» звучить на повну потужність. З глибини глядацької зали у супроводі молоді в українських костюмах, військових моряків виходить величаво Мати-Україна, піднімається на сцену, її зустрічають ведучі, підводять до підвищення на сцені. Знов лунають дзвони. Далі у виконанні сопілкарів звучить світла піднесена мелодія)

Мати-Україна:

Я — Україна, я — Україна,

Лиш перед Богом я на колінах,

Кличу вас люди зліва і справа

В святу Державу, в мою Державу!

Єднайтесь, сестри, єднайтесь, браття,

Пора звільнитись нам від прокляття!

(дівчата заводять хоровод дохристиянської доби на автентичну мелодію. Світло пригашується, на мелодію танка накладається звук тупоту кінських копит, свист нагаїв, крики «алла» змішуються з криком дівчат «мамо !» «рятуйте!». Хоровод розривається наскоком тіней, які хапають когось, волочуть. На бурхливій тривожній музиці, яка швидше нагадує «какофонію» Мати-Україна)

Мати-Україна:

Ой, куди ж ви, діти-соколята?

Мати ваша гине!

А хто ж буде визволяти

У лиху годину?!

Дівчата з оточення:

1:

Пов»язали бідну матір

Та в полон забрали.

2:

Нема кому боронити.

Бо вже — яничари.

(На останніх словах покривають Мати-Україна чорним покривалом)

(звучить пісня у живому виконанні «Яничари». Після пісні на сумній мелодії драматичного звучання з’являються «тіні минулого», одночасно з ними біля куліси з’являєтся читець)

Читець:

Тобі, Праматір, шлемо привіт

З років, що час їх порохом укриє,

І що тобі пісні цих клятих літ

І чорний жах, що вовком виє?

Це нам стерні глухий простір

І без кінця безрадісні блукання.

Тобі ж, тобі — краса далеких зір,

І золота заграва на світанні!

Це нам іти крізь сум років

Крізь біль наруг, крізь ніч гірку неслави.

А ти в крилатім шумі прапорів

Колись зустрінеш буйний травень.

З років незнаних чужини

До тебе вітер долетить, як спомин,

Про наші в муках виплакані сни

І днів давно забутих гомін.

Та що Тобі, Тобі до них,

Що йдеш крізь дні прекрасні і суворі,

До дальніх мет, невидано ясних,

Прямуючи в нові простори!

Ми відійшли в глибінь віків!

Ми, мов жорстока пісня. — відлунали …

У чорні груди зораних степів —

Ми йшли і йшли… і нас не стало…

(на вірші «тіні минулого» В зловісному кружлянні тягнуться до Матері-України, проходячи в чорних балахонах з написами на спинах, що мають бути чіткими, виразними для глядача. На вірші і на цьому рухові «тіней» Мати-Україна і всі, хто її оточує, стоять в різних скорботних позах. «Тіні минулого» 7,6, 5,4 зникають за кулісами, а 4-1 лишаються на сцені, припадаючи до землі, утворюють»могили-надгробки». Останній куплет вірша звучить коли уже утворились «могили» і закінчилась мелодія. В цей же час виходить жіноча постать, проходить між «гробками» і як тільки закінчились мелодія і вірш — починає співати а- капельно пісню на слова Ліни Костенко «чоловіче мій, запрягай коня» або інше такого ж змісту. Після пісні звучить хронометр, на ньому жінка у скорботі виходить. Хронометр все тихіше і тихіше, а світло збільшується, заливає «сцену, Мати-Україна скидає чорне покривало)

Мати-Україна:

Гряде доба великих змін!

Народе мій! Вставай з колін!

Вставай! Відчуй себе Титаном

І все тобі під силу стане!

(оточення Матері-України розпрямляється, підводяться «оживають зачакловані» фігури, скидають чорні балахони «могили», під ними українські вишиті сорочки та військова форма.)

1 тінь:

Вже виростають з личаків, із шаровар, з курної хати,

Раби зростають до синів своєї України — матері!

2 тінь:

Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була

Яка біда мене, яка чума косила, а сила знову ожила,

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.

Щоб жить — я всі кайдани розірву!

Я стверджуюсь, я утверждаюсь. Бо я — живу !

(починає звучати бадьора життєстверджуюча пісня або мелодія)

3 тінь:

Ще в чорні дні татарського потопу

Дух волі вивів нас з біди

І перелякану, знесилену Європу

Порятував від дикої орди.

І хоч були поразки та руїни,

Тяжкі гріхи неслави і хули,

Але щоразу в лоні України

Жадання волі зріли і жили!

(з глядацької зали з вигуком з’являється гурт козаків)

Козацький ватажок:

Дозволь, мати. Бій звитяги розпочати!

(Козацькі бойові мистецтва або бойовий гопак)

3 тінь:

Козацький дух — дух вічної стихії

Утілений в привілля степове,

Допоки світу — він не постаріє -

Він в заповідях нації живе!

(козаки після бою підходять з двох боків до України, припадають на коліна, цілують край одягу, на якому жовта і блакитна стрічки, стають по обидва боки у почесну варту)

Мати-Україна:

О, мій народе, пресвятий і бойовий, і трудовий

Талановитий, мій народе!

Усі серця свої відкрий для віри, правди і свободи!

(звучить пісня вояків УПА » Лєнта за лєнтою», або інша, спортивний танець у виконанні дівочої групи)

(далі можна прочитати власного вірша-присвяту Україні, або вірш російською мовою напр., Маяковського, або можуть виступити представники національно-культурних товариств з віршами про Україну або закінчити віршем Леоніда Федорука)

Україна — то не звук і не просто слово,

Україна — серця гук, солов’їна мова,

Україна — то земля, вкрита стиглим житом,

Що так сонячно сія під небесним німбом!

Україна — то сади, їх рясні щедроти,

То настояні меди у духмяних сотах!

Україна — то стіжки мов церковні зводи,

Україна — то стежки наших родоводів!

Україна — то Дніпро повен грай-водою,

Україна — то добро, творене тобою.

Україна — то отця мудрі настанови,

Україна — то серця, сповнені любов’ю!

Україна — то дитя на руках у мами,

То одвічні відкриття брам у світлі храми!

Україна — це і ти, це — і я, і всі ми

Осяванні з висоти Божими очима!

(на останніх словах утворюють коридор в головах якого Україна-Мати співає «дари Божі»)

Всі учасники читають вірш Г. Сіденкa:

Сьогодення нам дивиться в очі і зове молодих в майбуття,

Де сіяють нам гасла пророчі, де достойне і світле життя.

Нам за нього боротись, долати всі загати, йдучи до мети.

Щоб тобі, наша рідная мати, більш ніколи не знати біди.

Ми тебе заквітчаєм любов’ю, ми добром тобі встелемо шлях

І усе, що освячено кров’ю ми восславимо в наших ділах.

Щоб пишалась ти нами у світі, щоб за нас тебе сором не пік

Ми клянемось тобі, твої діти, що віднині стоять Україні

Що віднині цвісти Україні вовік!

(останні 3 рядки всі разом)

(знов три ведучі на фоні всіх учасників)

Вед. 1:

І пам’ятаймо, для вирішення локальних українських проблем потрібно діяти глобально. Українці всього світу мають перетворитися на цілісний організм.

Вед. 2

А ще для відновлення повноцінного життя Україні потрібно повернутись до свого Арійського жовто-блакитного прапора, в якому гармонійно поєднано небесне і земне.

Вед 3

І утвердити духовний гімн «Боже великий, єдиний». (Виконується всіма учасниками «Молитва за Україну»)

Автор сценарію

Народна артистка України Галина Яблонська

м. Київ, 2003рік.

Джерело: сайт  Весела абетка

Сценарій до 8 березня "День матері — України"

Сценарій до 8 березня
«День матері — України»

Святково прибраний актовий зал школи. На стінах вишиті рушники, квіти, столи накриті вишитими скатертинами. Звучить українська пісня «Чорнобривці», до залу заходять діти з квітами в руках, в українських костюмах.

1-а ведуча:

Шановні гості, любі діти!

Дозвольте Вас оповістити,

Що готувались ми завзято

Провести свято «День матері — України» (хором)

2-а ведуча:

Мати — найрідніша і найближча кожному з нас. Від неї ми одержуємо життя. Вона вчить нас людських правил, оживляє наш розум, вкладає в наші душі добрі слова.

Хором:

Ми є діти українські -

Хлопці та дівчата,

Рідний край наш — Україна,

Красна і багата.

Рідне небо, красне сонце,

Місяць, зорі срібні,

Рідний народ — українці,

Всі до нас подібні.

1-а ведуча:

Мама… Це перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина.

Матір у всі віки шанували, любили, звеличували, бо протягом багатьох років супроводжують нас у житті її ласка і турбота.

1.Як добре нам жити і знати,

І вірити, друзі, весь час,

Що кращого слова, ніж мати

Немає у світі для нас!

2.Воно ніби сонця усмішка,

Неначе дитинства привіт,

Де рідна домівка і книжка

З якої побачили світ.

3.Кому ж ми заграєм, кому заспіваєм

Знають це дитячі чистії серденька.

Нині вам подяка, любі наші мами,

Хай благословенна буде кожна ненька!

Пісня «Мати наша, мати!» на слова М. Підгірянки.

1.Мати, наша мати,

Як голубка сива,

Любові крильцями

Усіх нас накрила.

2. Мати, наша мати,

Як сонечко ясне,

Цілий день нам світить

І в нічку не гасне.

3. Мати, наша мати,

Як той янгол з неба,

Вдень і вночі знає,

Чого дітям треба.

4. Мати, наша мати,

Мати-українка,

Хай в щасті минає

Тобі кожна днинка.

2-а ведуча:

Мати-берегиня роду людського, її святою завжди називали. Мати народжувала дитину, співала їй колискові пісні, вчила добра і любові, навчала охайності, працьовитості. Недарма в народі кажуть: «Яка мама, така й доня».

Споконвіку славились українські дівчата і жінки — чепурні, роботящі, добрі, привітні.

Звучить пісня у виконанні вчителів «Мамина вишня».

1-а ведуча:

Сьогодні на нашому святі хочеться згадати таких видатних українських жінок, як Леся Українка — видатна поетеса України.

Катерина Білокур — талановита українська художниця, яка не знала ні шкіл, ні академії, самотужки навчилася малювати. З її волі зацвітали півонії та чорнобривці, півники та жоржини.

Ніна Матвієнко — відома співачка України. Її пісні, як діти, народжуються від великої любові. Вона прагне щастя для кожного: для себе, для інших, для власних трьох дітей, для всієї України.

Сьогодні на святі присутні наші бабусі і матусі. Давайте привітаємо наших гостей. (Діти дарують квіти).

За старим і гарним звичаєм хлібом святим зустрічають гостей.

2-а ведуча:

Виріс в полі на добрій землі.

Місце краще знайшов на столі.

(Діти заносять хліб-сіль).

1.Мама! Немає милішого слова —

Ти ж бо життя і творіння основа,

Пензель, перо надихались тобою,

Вічна ти в пісні — з болем, любов’ю.

2. О матері! Це ж ви нам, ви вручали

Замріяну і ніжну віть…

Навчали з піснями по землі ходить!

Чесними очима

У майбуття зоріть!

3.Кожна моя дорога —

Зморшка нова у нені,

Кожна моя тривога —

Пасемце сиве у неї —

О мамо, рідненька!

Пресвяті твої сльози,

Піт і труд, спів і сміх.

4. Руки ласкаві цілую —

Скільки в них випито сили:

Жали вони і косили,

Прали вони і місили…

Скільки в них випито сили!

Руки красиві — цілую…

5.Здолала усе

Й заспівала дзвінко

Лиш ти, рідна мамо,

Вкраїнська жінко.

Зажинки святкуєш,

Сієш барвінки.

Лиш ти, рідна мамо,

Вкраїнська жінко!

6.Ти — вся в майбутнім,

Не прагнеш спочинку

Лиш ти, рідна мамо,

Вкраїнська жінко!

Звучить пісня А.Демиденко «Українка».

Музичні виступи учнів, які відвідують музичну школу.

1-а ведуча:

Любов до рідного краю починається з дитячої колиски, з маминої пісні.

У колискових піснях — ніжність і простота.

2-а ведуча:

Пісня колискова -

То найперша мамина розмова,

Пахне вона м’ятою і літом,

Чебрецевим і суничним цвітом.

1-а ведуча:

Пісня в мандрівку нас закликає.

Чуєте десь колискова лунає.

Маминій пісні низенько вклоніться.

Одна мама виконує колискову пісню.

Учень і учениця читають вірш.

Матері:

Я твій портрет фіалками вберу —

Ти любиш голубі фіалки.

Мене ти учиш правді і добру.

Мене до праці ти привчаєш змалку…

Я доторкнуся до твого чола,

На ньому зморшки — й ті такі ласкаві…

Ти все дала й нічого не взяла:

Ні крихти хліба, ні спасибі навіть.

В. Підпалий

Мені все говорить щовечора ненька,

Що я українка, мов квітка пишненька.

І ось я віночок сплела в цю хвилину,

Щоб ним уквітчати матір і Вкраїну.

Мамо рідна! Хай славиться твоє ім’я!

Україно! Я краплина маленька твоя!

Всі квути обом вам складаю до ніг,

Хай скроні не сріблить завчасно вам сніг,

Хай вас обминають печаль і журба

І довгими будуть щасливі літа.

(За бажанням учні ще читають вірші про маму)

2-а ведуча:

Милі бабусі! Ви — сама казка! Ваші лагідні, ніжні слова голублять, пестять душі і серця онучат.

1-а ведуча:

Зараз наші бабусі дають інтерв’ю.

1.Найщасливіший день, який Вам запам’ятався у житті?

2.Чим найбільше радують Вас онуки?

Інсценізація вірша Г.Вієру «Мамо, чому?»

Син:

Чом у тебе у косі

Забіліла раптом сивина?

Мати:

Від любові, від тривог, надій:

Ти ж у мене один, сину мій.

Син:

А в бабусі голова біліш -

То ж мене бабуся любить більш?

Мати:

В неї діти — доньки і сини -

Додають, сердешній, сивини.

Син:

Чом же тьотя біла, як зима -

В неї ж діток не було й нема?

Мати:

Так синочку, біла геть вона.

Бо нудьгує цілий вік одна.

Інсценізація вірша А.Костецького «Домашній твір».

Автор:

Вітько — бідак страждає так,

Аж здригає ногами!

Він — за столом, він пише твір:

«Я помагаю мамі».

Старанно олівець гризе

Та супить брови грізно,

Але нічого — хоч умри! —

До голови не лізе…

Та ось тихесенько зайшла

В його кімнату мама.

Мама:

Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи за сірниками.

Син:

Ідея!

Автор:

Вигукнув синок мамі…

Син:

Ну й морока!

Сама іди! Я твір пишу —

Роблю важкі уроки.

Автор:

І мама вийшла…А Вітько

Швиденько пише в зошит.

Син:(пише)

» Я в магазин завжди ходжу,

Коли мене попросять…»

Автор:

Хвилин за десять мама знов

З’являється у дверях.

Мама:

Вітюнь, картопельки начисть,

А я зварю вечерю.

Син:

Сама начисть!

Автор:

Кричить Вітько.

Так, що ледь не лопне.

Син:

Я твір пишу! Я- зайнятий!

Сама вари картоплю!

Автор:

Виходить мама, а синок писати знов сідає.

Син (пише):

«Я мамі сам варю обід,

Вечерю і сніданок…»

Автор:

Радіє син.

Син:

Не твір, а люкс!

Оцінка буде гарна!

Автор:
І геть не думає про те,

Що він радіє марно.

1-а ведуча:

На закінчення нашого свята згадайте прислів’я про маму.

Діти говорять прислів’я.

- Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

- Нема того краму, щоб купити маму.

- Матері ні купити, ні заслужити.

- Материн гнів, як весняний сніг, рясно впаде, та скоро розтане.

- Добре й неньці, як дитина в славі.

- Мама одною рукою б’є, а другою гладить.

- Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.

- Нема цвіту білішого, як цвіт на калині. Нема в світі ріднішого, як мати дитині.

- На сонці добре сидіти, а коло мами добре жити.

2-а ведуча:

На закінчення нашого свята хочеться згадати слова В.Сухомлинського: » Три біди є у людини — смерть, старість і погані діти», — говорить українська мудрість.

Старість неминуча, смерть невблаганна — перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей».

Тож завжди намагайтеся бути слухняними і вихованими, турбуйтеся про своїх батьків і не завдавайте їм прикрощів.

________________________________________

Любі жінки! Милі, ніжні і прекрасні!

Прийміть мої щирі, теплі і сердечні вітання з нагоди найсвітлішого свята весни — дня 8 Березня. Нехай у вас не буде образ і негараздів, хай збудуться великі і маленькі мрії, а всі ваші проблеми вирішаться легко і просто. І якщо на ваших очах раптом з’являться сльози, то нехай це будуть сльози щастя.

Ми приходимо у цей світ завдяки Жінці, і все найсвітліше, що є у нашому житті, пов’язане з вами — життя, любов. Ваші посмішки, слова підтримки і допомоги, дотик теплої долоні до щоки допомагають нам чоловікам боротися і перемагати. Без вас всі багатства світу нічого не варті.

У цей день я бажаю вам, щоб поряд з кожною з вас був справжній чоловік, який зніме з вас тягар життєвих проблем. Я бажаю вам взаєморозуміння з близькими людьми, сімейного затишку, здорових і благополучних дітей.

Нехай ваші посмішки частіше зігрівають нас!

________________________________________

Нехай ця весна принесе Вам, дорогі жінки, радість життя, відчуття оновленності, оптимізму та впевненості у прийдешньому дні. Нехай єднає вона всіх у добрих починаннях, у спільній праці, у сімейному порозумунні задля вашого жіночого щастя, задля кращого майбутнього, на яке ви працюєте вже сьогодні!

Прийміть найщіріші вітання з нагоди 8 Березня — свята світлого й трепетного з тонким весняним ароматом пролісків. Бажаємо Вам щастя, міцного здоров’я, привітної долі, миру і злагоди у Вашій оселі!

Джерело: http://kr.cen.library.kr.ua/

Композиція, присвячена пам'яті Тараса Шевченка. Майстер-клас, текст і фонограма MP3

[caption id="attachment_242" align="alignleft" width="520" caption="На фото: Юлія Малежик, керівник Театру мініатюр Сергій Кисельов та Олег Калініченко"][/caption]

Майстер-клас до Дня Незалежності України



Виконує дует:  Юлія Малежик та Олег Калініченко

За виконання композиції на ХХ-му Всеукраїнському відкритому конкурсі читців імені Тараса Шевченка (м.Київ, 26-30 квітня) дует отримав звання Лауреата ІІ-ї премії.

Композиція виконується під музичний супровід. Може бути використана на будь-якому заході, присвяченому Тарасу Шевченко, Україні, українській мові і поезії. Стане поетичною прикрасою заходів у День Незалежності України, та у День Конституції.

Приклад виконання у нашому відео. Музичний супровід - фонограму у якісному форматі MP3 - можна завантажити за посиланням http://veselun.info/files/tarasu_shevchenko_minus.mp3.

Тривалість фонограми 6 хв 14 сек, розмір файлу 16,2 MB.

Як завантажити, якщо при натисканні на лінк (посилання) автоматичне завантаження не розпочалося:

1. Натиснути правою мишкою на посилання,
2. Обрати у вікні, що з'явилося :"Сохранить объект как.." і натиснути лівою мишкою.
3. У новому вікні, що з'явилося, обрати теку у своїму комп'ютері для збереження файлу.
4. Після завантаження відкрийте файл у своему комп'ютері

Текст композиції:

Композиція,
присвячена пам’яті Тараса Шевченка

В дні перемог і в дні поразок,
В щасливі дні і в дні сумні
Ідем з дитинства до Тараса,
Несем думки свої земні.

Ми вас любимо,
Тарасе Григоровичу,
За те, що ви
Не член Спілки письменників,
Не лауреат Шевченківської премії,
Не депутат Верховної Ради,

За те, що ніколи в президіях
Не протирали брюк,
За те,
Що партбілетом не бруднили рук,
За те, що дорога до вас
Не заросте ніколи бузиною,
За те, що ви українець, а не хохол,

Отче наш праведний, Тарасе! Наша славо і совісте наша!
Молимося, Батьку, до Тебе. Молимося до Господа всемогутнього,
Молимося до всіх природних і надприродних сил:

Милий Боже, борони нас і храни.
Як дитину, Україну пригорни,
Нерозумних нас на розум наведи,
Як нам вийти із недолі та біди.
Захисти нас від сваволі і хули,
Щоб ми вільними і сильними були

Нам, Батьку, не легко. На шляхах довгої і тернистої історії ми
розгубили лицарів. Натомість рабів наплодили.
Дай нашому народові гордості і самоповаги!
Знизпошли, отче наш праведний Тарасе, на
землю нашу многостраждальну достойних лицарів! Знизпошли!

Господь
Послав пророка;
Свою любов благовістить,
Святую правду возвістить!
Неначе наш Дніпро широкий,
Слова його лились, текли
І в серце падали глибоко!
Огнем невидимим пекли
Замерзлі душі.
Полюбили
Того пророка, скрізь ходили
За ним і сльози, знай, лили

Навчені люди. І лукаві!
Господнюю святую славу
Розтлили... І чужим богам
Пожерли жертву! Омерзились!
І мужа свята…горе вам!
На стогнах каменем побили
І праведно Господь великий,
Мов на звірей тих лютих, диких,
Кайдани повелів кувать,
Глибокі тюрми покопать.
І, роде лютий і жестокий!
Вомісто кроткого пророка...
Царя вам повелів надать!

Мій Боже милий, знову лихо!.
Було так любо, було тихо;
Ми заходились розкувать
Своїм невольникам кайдани.
Аж гульк!.. Ізнову потекла
Мужицька кров! Кати вінчані,
Мов пси голодні - за маслак
Гризуться знову.

А ти, всевидящеє око!
Чи ти дивилося звисока,
Як сотнями в кайданах гнали
В Сибір невольників святих
Як мордовали, розпинали
І вішали. А ти не знало?
І ти дивилося на них
І не осліпло! Око, око!
Не дуже бачиш ти глибоко!

Тарас гранітний дивиться суворо:
- А ви гартуйте ваші голоси!
Не пустослів'ям,
пишним та барвистим,
не скаргами,
не белькотом надій,
не криком,
не переспівом на місці,
а заспівом в дорозі нелегкій.
Бо пам'ятайте, що на цій планеті,
відколи сотворив її пан Бог,
ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох!

Вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.

Використані твори
Павло Глазовий « Кумова молитва»
Євген Дудар «До батька»
Ліна Костенко « Кобзарю»
Юрій Рибчинський «Шлях до Тараса»
«Поїзд»
Тарас Шевченко « Пророк»
«Мій Боже, милий…»
« Юродивий»
« Заповіт»

Композиція складена Сергієм Кисельовим
Музичне оформлення - Іван Пінігін