Книга Казок, або Космічна пригода. Сценарій новорічної вистави для дітей

Вистава відбулася у грудні 2009 р. і у січні 2010 р. у містах Обухов і Українка Київської обл.

 

• У виставі брали участь працівники Обухівського РЦКіД,

творчі колективи, і, як і завжди, все учасники Театру мініатюр.

 

• Творчі колективи:

Народний аматорський колектив "Театр мініатюр" - керівник Сергій Кисельов,

Танцювальний колектив "Квіти Трипілля" - керівник Юрій Усевич,

Вокальна студія "Джайв" - керівник Ірина Васильченко.

Циркова студія "Пошук" - керівник Ірина Васильченко.

 

• Працівники РЦКіД:

Антоніна Шевченко (директор) -Космічна відьма,

Юрій Усевич (керівник танцювального колективу "Квіти Трипілля" - Космічний пірат ,
Іван Пінігін ( звукорежисер РЦКіД) - Казкар-Чарівник,

Ірина Васильченко (керівник вокальної студії "Джайв") - Пані Казка,

Сергій Кисельов (керівник Театру мініатюр) - Лісовик

• Учасники Театру мініатюр:

Вова Мішута і Назарій Крижанівський (по черзі) - Хлопчик- Новий рік

Андрій Шевченко - Лісовичок


Юля Малежик - Ліса Аліса

Олег Калініченко - Буратіно

 

• Творчі і технічні працівники Обухівського районного центру культури і дозвілля зробили все від них залежне, щоб святкові вистави для дітей були яскраві, веселі і цікаві.

Особлива подяка звукорежисеру Івану Пінігіну та режисеру з освітлення- Юрію Логвиненко


 

• Відео-матеріали:

Новорічна пісня Лісовика. Фрагмент новорічної вистави

 

______________________________________________________________________________

• Сценарій новорічної вистави для дітей

Книга Казок, або Космічна пригода

КАРТИНА 1 

Звучать фанфари.

Володіння Космічної Відьми. Зірки, скелі, все дуже темне. Взагалі – не земне. З’являється Космічна відьма.

Відьма: Які ж великі та чарівні мої володіння! Навіть, коли повна темрява і всі мешканці сплять. Ніхто не може зрівнятися зі мною у могутності та багатстві. Зі мною – Космічною відьмою. А якщо хтось і спробує – отримає швидку поразку! Я можу все! По моїй команді всі зірки галактики запаляться і яскравим світлом засяє вся моя планета. Гей, зірки! Готові! Один, два, три!

(Чарівні звуки. Зірки запалюються, все сяє)

Ну, що я казала! Краса, та й годі.

( Співає пісню )

А ще я – великий продюсер! На моїй планеті живуть найкращі артисти – яскраві, незвичайні. Я запрошую їх з різних планет і готуюся до великого міжгалактичного гастрольного турне.

Концертний номер (Повітряні гімнасти)

Мої артисти неперевершені. Але є в мене один суперник. Мій кузен з сусідньої планети. Який завжди зі мною змагається. Він теж могутній космічний чаклун і мандрівник. З кожної мандрівки привозить з собою космічних дивовижних артистів. І все хоче мене вразити. Все хоче довести, що він крутіший за мене. А його артисти – найкращі.

Ось і сьогодні він прилетить та спробує приголомшити мене своїми космічними знахідками. Що ж, братику, я теж підготувалася! І також тебе сьогодні здивую!

Чутно звуки приземлення космічного корабля.

Відьма: О, мабуть, це він. Нарешті.

Входить Чаклун: Привіт, тобі, космічна Відьма. Як справи, сестронько?

Відьма: Як завжди, чудово. А як твої космічні мандри, братику? Ти вже всі планети відвідав, всіх дивовижних артистів до себе запросив?

Чаклун: О, на жаль, ні! Космос нескінченний… Навіть мого чаклунського життя не вистачить, щоб навідатися на усі планети.

Відьма: Так розказуй скоріше і показуй, яких цікавих артистів привіз із собою?

Чаклун: Що ж, готуйся дивуватися, сестро. Зустрічай моїх нових друзів.

Танець маленьких інопланетян (Кокони)

Відьма: Визнаю, вони чудові, прикольні.

Чаклун: Так. Бачу, ти вражена!

Відьма: Є трошки.

Чаклун: Але це ще не все. Готова?

Відьма: Готова, готова…

Чаклун: Хлопці – ваш вихід.

На сцені – цирковий номер «Моноцикли».

Відьма: Ой, це теж класно. Як це вони на одному колещаті їздять.

Чаклун: Це дійсно не так просто, як здається. Треба змалечку вчитися, щоб гарно цей транспорт приборкати. А у тебе щось дивовижне, чи сьогодні я переміг?

Відьма: І не сподівайся! «Я переміг…». Краще сідай, щоб з подиву не впасти! Бачиш, мої квіточки розквітли?

Чаклун: Ха! Здивувала квіточками!

Відьма: А ти дивись, братику… Вони у мене чарівні…

Танець космічних квітів.

Чаклун: Я вражений… Ти дійсно мене здивувала.

Відьма: Визнаєш поразку?

Чаклун: Визнаю, що ти дійсно підготувалася до змагання. Пропоную нічию.

Відьма: Ще чого! Я і мої артисти – переможці!

Чаклун: Мої не гірші!

Відьма: Твої не гірші, а мої – найкращі!

Чаклун: Я переміг!

Відьма: Ні! Я! У мене все найкраще! Найчарівніше! Най, най, най…

Чаклун: А от і ні!

Відьма: Що ти кажеш?

Чаклун: Кажу, що є такі дива, яких у тебе немає!

Відьма: Ти брешеш! На моїй планеті є все!

Чаклун: У тебе немає Нового року!

Відьма: Якого-такого Нового Року!

Чаклун: А такого – Земного.

Відьма: Земного? Про що ти?

Чаклун: Слухай уважно! Це – Новини Космосу.

(показує газету)

Чаклун(читає):

А на планеті Земля повним ходом іде підготовка до Нового року – найголовнішого земного свята . Всі мешканці Землі готуються до яскравих карнавалів та концертів, чекають подарунки від Діда Мороза, наряджають новорічні ялинки. Рівно о 12-й годині прийде веселий хлопчик – Новий рік і розпочнеться грандіозне новорічне свято.

Відьма: Ти чув? У них буде свято. А ми тут будемо сидіти разом зі своїми артистами – такі яскраві, красиві…і…

Чаклун: …Нікому не потрібні.

Відьма: Може ти злітаєш на Землю і забереш з собою цього (показує) чудернацького хлопця?

Чаклун: Це неможливо. Хлопець-Новий Рік нізащо не погодиться залишити Землю і Землян в такий святковий час.

Відьма: Це не можна витримати. Я лусну від заздрощів. Летимо на Землю! Знайдемо Хлопця, якщо він з нами по –доброму піти не погодиться – захопимо у полон!

Чаклун: І будемо святкувати Новий рік! Ура!

Відьма: Вирішено! Летимо на Землю.

Чаклун: До побачення, сестричко. Успіхів тобі.

Відьма: Я тобі зроблю, «до побачення». Летиш зі мною. Швидко сюди! Бо зараз відкриється космічна брама! Вперед!

Гуркіт, світло. Відьма і Чаклун зникають.

Завіса закривається.

КАРТИНА 2

Авансцена. Чутно голоси дітей та Дідуся-Лісовика.

- Спасибі Вам, шановний Дідусь-Лісовик за цікаву екскурсію.

- А можна, ми ще прийдемо?

- Добре-добре, приходьте ще. Казки будуть вас чекати.

- Дякуємо!..

- До побачення, дітки.

Лісовик прощається з дітьми, та виходить на сцену. Це кумедний лісний дідок, який працює у музеї Казок і охоронником, і прибиральником, і екскурсоводом.

Дід : Скільки ж я сьогодні провів екскурсій? Три? Чи чотири? Які ж вони допитливі, ці діти. Нічого на віру брати не хочуть. Під все їм наукове пояснення підведи. Замучили своїми питаннями. Цей, малий, в окулярах, схожий на Гарі Поттера, все допитувався, чи можна у Великій кишені придбати дрова, та зробити з них Буратіно?

А ще питають! На якому паливі працює ступа баби-Яги, скільки двигунів у килимі-літаку, яка температура тіла у Снігової Королеви. Бачте, вони знають, що у людини вона 36,6. Працювати з такими розумниками все важче і важче. О-хо-хо…

КАРТИНА 3

Завіса відкривається.

Вечір у казковому лісі. Все казково-веселе. У центрі сцени – красива, яскрава, закрита Книга Казок.

Лісовик надягає навушники, включає плеєр, починає прибирати. Він здуває пил, отряхує різнокольоровою «мітелкою» , чистить все навкруги. Наспівує, або насвистує пісеньку.

Виходить Онучок-лісовичок.

Онук: Доброго дня, дідусю.

Дід не чує.

Онук: Дідусю.

Торкається діда, дід лякається.

Онук: Це я, діду. Твій онук.

Дід: Що? Кажи голосніше. Я тебе не чую.

Онук: Діду, зніми навушники.

Дід: А? Що? А… (знімає навушники). І ти такий, як усі діти. Тільки б дорослих дратувати…

Онук: Дідусь. Досить вже буркотіти. Незабаром Новий рік, буде велике свято. Всі будуть щасливі, веселі. І ти теж, адже я знаю, ти Новий рік над усі свята полюбляєш .

Дід: А як не любити Новий рік. Я ж завжди головну роль грав в усіх святкових виставах, вечорах. Без мене ніхто не міг обійтися – ні малюки, а ні дорослі.

А які ми номери з Кікіморою та Водяником відколювали. Супер.

Онук: Дідусь, ти і зараз ще нічого. І співати, і танцювати гарно зможеш! (хитро) Якщо схочеш!

Дід: Скажеш теж…співати… Молодець, що прийшов. Вже час до Новорічного свята готуватися, подарунки дітям пакувати, ялинку прикрашати…

Онук: То давай, вже Книгу відкривай. Нехай всі приєднуються.

Дід: Так, ти правий. Подивимося, хто там перший сьогодні до нас прийде. Пані Казка чи Казкар-Чарівник?

Онук: Що, діду. Вони так і сперечаються?

Дід: Так. Все не можуть вирішити, хто у Книзі Казок головний!

Підходить до книги, відкриває її.

Звучить музика, миготить світло, дим. З’являється Пані Казка.

Дід: Вітаю вас, пані Казка!

Казка: Привіт. Сподіваюся, я сьогодні перша?

Дід: (сумно , заглядає у книгу) Так, сьогодні Ви перша…

Казка: Що, Лісовик, переживаєш за свого друзяку?

Казка співає пісню.

З Книги чутно стукіт.

Дід: Нарешті. (біжить до книги)

З Книги вивалюється захеканий Казкар, поправляє одяг.

Казкар: Я запізнився?

Дід: Трохи є..

Казкар: Отакої…

Казка: З’явився – не запилився… І чого ви, шановний Казкарю, мене переслідуєте? Куди я? Туди і ви. Я чудово можу впоратися і без Вас.

Казкар: Це я вас переслідую? Та це ви мене переслідуєте. Куди б я не прийшов – ви вже там.

Казка: Ні, це ви вже там

Казкар: Ні, ви

Казка: Ні, ви

Казкар: Ні, ви

Казка: Ні, ви

Дід: Зупиніться! Завели стару платівку… Я – головний, я – головна… І так завжди. І як ви не можете помиритися! Ви ж обидва значимі і головні!



Казка і Казкар співають пісню «Не пара».

Дід: Ти дивись, навіть у пісні сперечаються. Чого тут ділити. У нас стільки роботи, що на всіх вистачить, ще й залишиться. Пані Казка, кличте помічників.

Казка: Так, Лісовик. Ти правий.

Підходить до Книги, перегортає сторінку.

А з Книги вже виглядають гноми.

Казка: Зачекалися, хлопці. То виходьте скоріше.

Звучить музика, дим. З Книги з’являються гноми

(Цирковий номер)

Казкар: А де ж це ваша подруга, чарівна Білосніжка, забарилася?

Онук: Та вона, як всі дівчата від люстерка відірватися не може…

Дід: Це точно

Онук: (заглядає в книгу) Агов, Білосніжка, ти де?

Казка: Дивно, вона ж так любить прикрашати новорічну ялинку.

Білосніжка: Я тут, вже йду. Я не у люстерка засиділася, я пісню нову вивчала – зимову, святкову. У подарунок Дідусю Морозу.

Дід: То співай, скоріш.

Білосніжка співає пісню, гноми та всі інші танцюють.

Всі аплодують, говорять:

Браво, Білосніжка! Чудова пісенька. Гадаю, Діду Морозу вона дуже сподобається.

І хлопчику-Новому року теж!

В цей час стає чутно якийсь стукіт, багато голосів.

Дід: Ой, старий я дідуган. Про подарунки – то забув. А їх треба багато приготувати – всім дітям.

Казкар: Зараз разом швиденько всі подаруночки приготуємо.

Казка: Ой, що ви можете приготувати. Ви ж думаєте, що діти тільки у машинки граються.

Казкар: А Ви, пані Казка, гадаєте, що всім потрібні тільки ляльки.

Казка: Це я так гадаю? Це ви так гадаєте!

Казкар: Ні, ви!

Казка: Ні, ви!

Казкар: Ні, ви!

Казка: Ні, ви!

Дід: Та вгамуйтеся, шановні. Дітям і машинки потрібні, і ляльки, і багато-багато інших іграшок. А якщо ми будемо тільки сперечатися –

Онук: …діти ніяких подарунків не дочекаються…

Казка: Визнаю. Досить сперечатися.

Казкар: І я згоден. До роботи.

Герої йдуть до великих яскравих подарункових коробок. А коробки від них… утікають.

Герої намагаються наздогнати, та зупинити коробки. З них виглядають, а потім і виходять іграшки.

Пісня та танець іграшок.

Онук: (заглядає у Книгу)

Дід: Кого ти ще виглядаєш? Чи не свого друга Шрека?

Онук: Та де ж він? Що за Новий рік без Шрека. Та й діти його люблять.

Казкар: Не сумуй. Це я його у далекі мандри відправив, за новорічним сюрпризом.

Онук: За яким-таким сюрпризом?

Казкар: Побачите. (Підходить до Книги, гортає сторінку) А ось і вони.

Онук: Ура! Ідуть! Дочекався!

Вибігають Шрек, Феона. Звучить пісня, всі танцюють.

Казкар: Шрек, Феона. Чи виконали ви моє завдання?

Шрек: Так, Казкар

Феона: Ми знайшли далеку-далеку Країну…

Шрек: Де природа чудова…

Феона: А діти веселі…

Шрек: І назва у неї: Україна…

Феона: Ми запросили до нашої Книги Казок нових героїв.

Шрек: Героїв українських казок.

Шрек: Котигорошка…

Феона: Та його сестру Оленку.

Шрек та Феона розступаються. Відкривають книгу. З неї виходять Котигорошко та Оленка.

Котигорошко:

Незабаром Новий рік

Переступить Ваш поріг.

Хай до Вас він завітає

З тим, що серце забажає.

Оленка:

Хай рікою радість ллється,

Хай добро в сім’ї ведеться.

Хай між Вами згода буде,

Хай щасливі будуть люди!

Котигорошко: А тепер ми хочемо навчити всіх чудового українського танцю.

Такого, як у нас в Україні на всі свята танцюють.

Герої: Всі підвелися. Всі-всі підвелися. Танцюємо веселий український танок.

Звучить музика. Оленка співає. Герої виходять до дітей та танцюють з ними.

Казка: Молодці! Які ж ви всі молодці.

Казкар: А пісня яка чудова. Спасибі вам, любі діти.

Дід: Навіть я, старий дід , і то не втримався – затанцював.

Онук: Ніякий ти не старий! А танцюєш і співаєш не гірше молодих.

Дід: Жартуєш!

Казка: Та коли на свято прийде ваша давня подруга Кікімора, ви з нею не тільки затанцюєте, але і заспіваєте.

Онук: І нам, дідусю, заспівайте.

Дід: Ні. І не умовляйте. У мене і у спині стріляє, і ноги підкошуються. Ні, не чипайте старого дідуся!

Казкар: А якби Кікімора попросила, то точно б згодився…

Дід: Та чого ви пристали, як гірчиця до сала. Не буду співати.

Оленка(тихенько): Дідусю, заспівайте, будь-ласка.

Дід: Ну, (засмутився) якщо «будь-ласка»…

Дід співає з усіма героями.

Оплески діду.

Дід: Ну, все-все-все… Годі.

Казка:Тепер, коли до свята ми готові, всім треба відпочити.

Казкар: Запрошую вас, шановні герої до Книги на відпочинок. Щоб на святі всі були свіжесенькі і в гарному настрої, треба добре виспатись.

Звучить музика. Герої зникають у Книзі. Дід книгу закриває.

Дід: (Сідає біля онука. Жаліється)

Вже за кілька хвилин спеціальним рейсом на зорельоті до нас прилітає Хлопчик-Новий рік. І мені треба його зустріти на узліссі. А я ледь живий. З вашими танцями…

Онук: Дідусю. А що, як я зустріну хлопця, а ти відпочинеш трошки.

Дід: Ой, як ти чудово придумав. (Позіхає). Іди, онучок, зустрінь Хлопця, а я поки трішечки подрімаю.

Дід одягає навушники, вмикає плеєр, засинає.

Звук космічного корабля.

Онук: Мабуть, це вже Новий рік прилетів. Треба бігти.

З’являються космічні злодюжки.

Відьма: Чув! Зараз Хлопець Новий рік сам до нас прийде.

Чаклун: Чув. Тихіше ти!

Відьма: Та цей дідуган спить, як байбак. Натанцювався з молоддю.

Ховаються.

На сцену виходять Хлопчик-Новий рік та Онук.

Відьма: Ось вони, хапай їх.

Онук: Ви хто, шановні добродії.

Чаклун: Ой-ой, які ми ввічливі. Мабуть, відмінники?

Відьма: Відповідайте. Хто з вас Новий Рік?

Хлопець: Я

Онук: (перебиває) Я!

Чаклун: А ну, сестро, подивись у газеті.

Відьма: (розгортає газету) Відійди, опудало! Бачиш, тут на малюнку той, другий хлопець!

Чаклун: Так. Це він! У вбранні – яскравому, коштовному. Тримай його!

Відьма хапає Хлопця. Онук намагається захистити. Чаклун нападає на нього. Недовга схватка.

Онук: ( кричить): Діду, біда! Рятуй!

Але бій нерівний, а Дід у навушниках – спить. Онука хапають та зв’язують. Злодії хапають Хлопця та вибігають зі сцени.

Онук: Діду! Діду! Просинайся. (підповзає до Діда, намагається кричати у самі вуха, або якось зриває з нього навушники)

Дід: (з просоння) Га! Що! Де я!

Онук: Діду! У нас біда! Якісь Космічні злодії напали на нас. І тепер Хлопець-Новий рік у них у полоні!

Дід: Який жах. Що ж тепер буде. Що я скажу Діду Морозу! А як же настане Новий рік, якщо він і прийти не зможе!

Онук: Годі скиглити. Треба Хлопця рятувати! Часу обмаль.

Дід: Як ти кажеш? Космічні злодії? Все про космос у нас знає Казкар-Чарівник.

Онук: А з Відьмою може впоратися Пані Казка. Вона ж теж чаклунка!

Дід: Скоріш,кличемо їх.

Підходить до Книги Казок. Відкриває. З неї з’являються Казка і Казкар.

Казка: Не треба нічого пояснювати. Я все знаю.

Казкар: Ні, це я знаю!

Казка: Ні, я!

Казкар: Ні, я

Дід: Та припинить ви. Тільки разом можна подолати Космічних злодіїв та повернути Новий Рік на Землю.

Казка і Казкар: Ми згодні!

Казкар: Наші сварки позаду.

Казка: Вперед! У космічну подорож!

Чарівники змахують чарівними паличками. Зникають.

Завіса закривається.

КАРТИНА 4.

Онук та Лісовик на авансцені.

Онук: Як гадаєш, дідусю, зможуть Пані Казка та Казкар перемогти Космічних Чаклунів?

Дід: Якщо не будуть сперечатися, обов’язково переможуть. Вони ж теж могутні чарівники.

Онук: Хоч би вони встигли повернутися до появи Діда Мороза.

Дід: Повинні повернутися, а як же інакше. Це я в усьому винен, що я наробив. Я все проспав.

Онук: Дідусь. Не вини себе. Ніхто такого злочину не очікував.

Дід: Так, онучок. Ніхто не очікував.

КАРТИНА 5.

Володіння Космічної Відьми. Хлопець-Новий рік у полоні. Біля нього дуже радіють, співають та танцююсь Космічні злодюжки.

Відьма: Та не бійся, Хлопче. Нічого поганого ми тобі не заподіємо.

Чаклун: Просто відсвяткуєш з нами свято Нового року – і… відпустимо тебе на твою Землю…

Н.Р.: Нічого я з вами святкувати не буду. А якщо хочете залишитися живі та здорові – відправте мене на Землю негайно…

Відьма: Ой-йой-йой… Злякав

Чаклун: «Живі та здорові»… А що нам зробиться?

Н.Р.: За мною обов’язково прийдуть. І тоді вам не поздоровиться…

Відьма: Я вже вся тремчу від жаху. Я що, повинна страшитися тієї …як її? Пані Казки? Та видно одразу, що вона і мухи образити не може… А тим більше мене – могутню чаклунку.

Чаклун: Може і мені злякатися того смішного Казкаря? Та він до мене і наблизитися не зможе. Сам у своїй бороді заплутається … і впаде!

Н.Р.: Чудні ви!.. Насправді вони вміють користуватися чарами одразу усіх казок Землі. А це вам не абі як!..

Відьма: Не вигадуй! З першого погляду видно, які вони смирні та слабенькі.

Н.Р.: Подивимося. А це, мабуть і вони…

Миготить світло, гуркіт, дим.

З’являються Пані Казка та Казкар.

Казка: Злодії! Схаменіться та поверніть нам Хлопця добровільно!

Казкар: Бо буде вам не до жартів.

Відьма: Братику! Держи мене, бо я від жаху знепритомнію.

Казкар: А якщо ви такі круті – то викликаємо вас на чесний бій.

Відьма та Чаклун: На бій? Чаклунський бій? Ми згодні!

Звучить музика, гонг.

Голос диктора:

Починаємо битву чаклунів.

Чарівники Земних казок проти Космічних чаклунів.

На ринг викликаються Пані Казка – та Космічна відьма.

Звучить музика. Виходять казка та відьма. Стають одна проти одної.

Казка: Краще відразу визнай поразку.

Відьма: Ні! І не сподівайся на швидку перемогу.

Казка: Тоді тримайся. Силою зимових казок, чарами Снігової Королеви я можу закувати тебе у крижаний панцир, перетворити у шматок криги.

В цей час чутно завивання вітру, хурделиці. Відьму окутує туман. Вона перетворюються у крижану бурульку і застигає.

Казка: Ну що, отримала, Космічна відьма?!

Чутно радісні вигуки, шум умовних болільників.

Але в цей час чутно сильний гуркіт льоду, що ламається. Відьма освітлена яскравим світлом, що розтоплює лід. Вона наче отряхує з себе льод (як скло)

Відьма: Тепер моя черга, тримайся, жалюгідна Казкарка. Вся сила космічних вихорів, вся потужність моєї енергії хай закрутить тебе і понесе далеко за межі галактики.

Знову гуркіт, світло, Казку закручує і начебто піднімає над сценою.

Але Казка значним зусиллям теж спиняє чари Відьми.

Казка: Зупиніться, космічні вихори, припинить свою руйнівну силу.

Відьма: Дивись, теж втрималася.

Голос диктора: Перший раунд чаклунського двобою закінчився нічиєю. До бою запрошуються Казкар-Чарівник та Космічний Чаклун.

Знову звуки маршу. Виходять Казкар-Чарівник та Космічний Чаклун.

Цей двобій триває секунди.

Чаклун: Дивись, яка в мене зброя! Ти ніколи не переможеш мене за допомогою своєї чарівної палички. Це смішно.

Казкар: Подивимося.

Чаклун виймає величезний меч та замахується ним. (Звук натовпу- Ах-всі завмирають)

Казкар змахує чарівною паличкою і вся зброя Чаклуна розлітається у різні сторони. Він намагається схопити її, але марно.

Казкар: От, тепер можна і позмагатися.

Чаклун: Так це ти називаєш чесний бій. А…..

Чаклун кидається на Казкаря.

Казка « Наших б’ють» – кидається на допомогу. До бою приєднується Відьма.

Звучить музика. Бійка відтворюється, як на перегляді кіноплівки – сповільнено і із смішними трюками ( рапід). Перемога то на одному боці, то на іншому.

На середину вибігає Хлопець-Новий Рік.

Н.Р.: Все! Досить! Ще кілька хвилин і ми точно не встигнемо на свято. І тоді вже нічого не виправиш.

Всі завмирають.

Н.Р. (до злодіїв): Як вам не соромно. Ви ж дорослі чаклуни, ви ж не якісь жалюгідні злодюжки. А як себе поводите. У вас є чудові планети, найкращі артисти. Чого вам ще бракує.

Відьма: Це я винувата. У якийсь час заздрість потьмарила мою свідомість. Мені так захотілося Новорічного свята, що я навіть на злочин пішла.

Чаклун: І я, наче нерозумний злодюжка себе поводив.

Відьма: Справді. Я – розкаююся.

Чаклун: Ми були неправі.

Казка: Давно б так.

Казкар: А вони не прикидаються, щоб нас знову обдурити.

Н.Р.: Гадаю, що ні.

Відьма і Чаклун: Пробачте нам. Ми дійсно не знаємо, що з нами трапилося. Все-таки заздрість – це страшно руйнівна сила. Ми ніколи такого вже не допустимо.

Відьма: Тільки дозвольте хоч одним оком подивитися на ваше новорічне свято. Це тепер – мрія всього мого життя.

Н.Р.: Ми віримо вам. Летимо з нами на землю і ваша мрія здійсниться!

Відьма: Справді? Братику, чуєш? Нас пробачили і запрошують на Землю.

Чаклун: Це чудово. Лети, сестро.

Відьма: А ти?

Чаклун: Я залишуся тут. Буду охороняти нашу планету та наших з тобою чудових артистів. Що, як у когось ще розум від заздрощів потьмариться.

Казкар: От і добре. Нам час повертатися.

Казка: Всі готові:

Всі: Готові!

Казкар і Казка: Тоді летимо на Землю.

Музика, гуркіт, світло. Всі зникають.

Завіса закривається.

КАРТИНА 6.

На авансцені сумний Лісовик. Онук вдивляється у далечину.

Дід: Що, онучок, не видно?

Онук: Не видно, діду.

Дід: Мабуть не встигнуть. Бо до свята лічені хвилини залишилися.

Онук: Чую пісню Снігуроньки, ходімо її зустрічати.

Дід: Іди онучок, а я ще почекаю.

У залі з’являється Снігуронька. Співає пісню. Піднімається на сцену.

Завіса відкривається.

КАРТИНА 7.

Казковий ліс, готовий до свята.

Снігуронька:

Всіх вітаю я зі святом,

зичу щастя вам багато.

Настає святковий час

Дід Мороз іде до нас.

Звучить музика, виходить Дід Мороз.

Дід Мороз:

Доброго дня! Всіх вітаю я.

Бачу, у нас все готове до свята.

Будемо свято скоріш починати. (Час настає свято на розпочати)

До Діда Мороза підбігає Онук.

Онук: Діду Морозе. Почекайте хвилинку…

(Шепоче Діду Морозу на вухо). Дід хмуриться.

В цей час на сцену через зал біжить Лісовик.

Дід: Вони перемогли. Свято відбудеться!

Звучить переможна музика. На сцену (через зал) виходять Казкар, Казка, Відьма, Новий Рік.

Всі виходять на сцену.

Дід Мороз: Ну що ж, це інша справа.

Я радий, що так все добре закінчилося.

Добро, як завжди, перемогло.

А дехто, хто поводився не дуже гарно, зрозумів свої помилки, та готовий виправитися. Так, Космічна відьмо?

Відьма: Так. Дякую вам. Я така щаслива, що мене пробачили і запросили на Новорічне свято.

Казкар: Пані Казка, я теж хочу вибачитися перед вами за свою зухвалість та не дуже добре до вас ставлення.

Казка: Я також зрозуміла, якщо робити будь-яку справу, навіть, дуже складну, разом, та довіряти друзям – результати будуть відмінні.

Дід: Ой, молодці. Я був впевнений, що примирення настане. Тепер у нашій Книзі Казок буде панувати справжній мир і злагода.

Дід Мороз: От і добре. Всі помирилися, настрій у всіх гарний. Час вже і новорічну ялинку запалити.

Коли перешкод вже для свята немає,

Нехай нам ялинка яскраво засяє.
Ялинка запалюється.

Новий Рік:
Я тут, я Рік Новий,

Я ще малий, але зростати буду.

Я щастя, радісне життя

Приніс всім добрим людям.

Хай моїх поздоровлень потік

У серцях ваших лунко роздасться

І хай вам наступаючий рік

Принесе лише радість та щастя.

Звучить фінальна пісня. Всі співають та танцюють.

Автор: Нина Ермоленко. Украина, Киевская область. Декабрь 2009 г.
http://veselun.info/